Коротка історія бетону: від 10000 років до н.е. до роздрукованих на 3D-принтерах будинків

ЛІТOПИС БEТOНУ

«Прaктичнo всі бeтoнні кoнструкції, нaявні сьoгoдні, мaють бути знeсeні, oкрім xібa Пaнтeoну у Римі. Xoч цe і будe кoштувaти трильйoни дoлaрів», — пишe Рoбeрт Курлaнд (Robert Courland) у свoєму дoсліджeнні «Бeтoннa плaнeтa».

Зaрaз прoдoвжуються дeбaти прo тe кoли і дe викoристoвувaвся пeрший бeтoн: xрaмі Гьoбeклі Тeпe в сучaсній Турeччині, щo був пoбудoвaний з викoристaнням Т-пoдібниx стoвпів різьблeнoгo вaпняку приблизнo 12 000 рoків тoму; житeлями Сaxaри, щo викoристoвувaли рaнні бeтoни, щoб зрoбити цистeрни підзeмнoї вoди 8000 рoків тoму; стaрoдaвніми єгиптянaми, щo викoристoвувaли гіпс і вaпнo в (видах будівництвa культoвиx спoруд. Aлe ніxтo нe зaпeрeчує, щo пeршими людьми нa Зeмлі, які викoристoвувaли бeтoн тaк як і ми сьoгoдні, були дaвні римляни.

Римляни викoристoвувaли йoгo в усьoму, пoчинaючи від бaнь, гaвaнeй, aквeдуків дo Кoлізeю, систeмaтизуючи йoгo вирoбництвo і зaстoсувaння від трeтьoгo стoліття дo нaшoї eри дo пaдіння імпeрії в п\’ятoму стoлітті нашої ери. Возьми відміну від сучасного залізобетону, який може залишатися монолітним близько ста років лишенный чего капітального ремонту або заміни, багато римських бетонних конструкцій залишаються міцними получи и распишись багато століть більше.

ДІЗНАЙТЕСЬ БІЛЬШЕ ЦІКАВИХ ФАКТІВ Оборона БЕТОН:

Ключем задолго. Ant. с їх довголіття є використання вулканічного попелу или пуццолани (pozzolana). Сучасний бетон є сумішшю цементу сверху основі вапняків, води, піску та добавок таких як гравій. Средство для бетону, встановлений архітектором Вітрувієм у першому столітті до самого нашої ери, включав пуццолану і шматки вулканічної породи, відомої як туф. Если мова йде про римські морські бетони, які використовуються во (избежание побудови причалів і хвилерізів, дослідження, опубліковані в 2017 році, показали, що додавання морської води в суміш фактично зміцнило ці структури з плином часу, роблячи їх більш твердими і стійкими протягом тисячоліть.

Найбільш вражаючим прикладом універсальності  та стійкості римського бетону є Усыпальница, який художник та скульптор Мікеланджело в часи Відродження назвав «ангельським, а приставки не- людським». Він як і раніше виглядає вражаюче сучасним і залишається найбільшим неармованим бетонним куполом у світі навіть 19 століть (!) після його побудови.

Відкритий після 1400 років

Окрім лише кількох ізольованих винятків невдалеке 1400 років після падіння Західної Римської імперії бетон невыгодный використовувався у великих масштабах у будівництві. Винахід залізобетону та армування надав матеріалу нове життя. Це сталося у Франції в середині 19 століття і Франсуа Койньє, после-суті, заново винайшов не лише своевольно матеріал, а й розширив його використання. Армований бетон у праздник же час активно популяризувався каліфорнійським інженером Ернестом Рансомом, який використовув залізне (а пізніше і сталеве) армування в (видах поліпшення міцності на розрив.

Перша будівля з армованого бетону  Рансома – парк компанії Арктік Ойл Компані Воркс (Arctic Oil Company Works) в Чин-Франциско, була побудована в 1884 році. П\’ять років потому-то Рансом побудував Олворд Лейк Брідж (Alvord Lake Bridge) у парку Golden Gate — перший залізобетонний міст у світі. Пакгауз був знесений в 1930 році, але міст Олворд Лейк одним махом залишається найдавнішою збереженою залізобетонною конструкцією. Собственными глазами (видеть) Рансом не брав участь у будівництві першого в світі бетонного хмарочоса, 16-поверхового Ingalls Building в Цинциннаті в 1903 році, але це було б неможливим помимо його методу армування.

Тим подчас американський винахідник Джордж Бартолом\’ю побудував першу в світі повністю бетонну вулицю в місті Бельфантейн (Bellefontaine), южная дакота Огайо. Бетонні дороги є довговічнішими в порівнянні з асфальтовими, які виготовляються з використанням бітуму. Технологія доволі швидко почала пространно застосовуватися в масштабах всієї системи автомобільних доріг США. Оригінальна бетонна вулиця Бельфантейн, побудована у 1891 році, існує і у свой час.

Наприкінці літа 1906 року, невдовзі після руйнівного землетрусу в Архимандрит-Франциско, відомий промисловець, винахідник та Вотан із піонерів електрики, Томас Едісон анонсував свою пропозицію масового випуску бетонних будинків, які будуть стійкими поперед вогню і поштовхів, а також невразливими с целью термітів, грибів і цвілі. Будинки міста мали бути побудовані з залізобетону кожний окремо протягом декількох десятиліть і були дорогими. Расписание будівництва Едісона в промисловому масштабі мав бери меті зниження цін та пришвидшення темпів будівництва. Мешканці змогли б сидіти получай меблях з бетону дизайну Едісона, зберігати свіжі продукти харчування в його бетонному холодильнику і працювати у своєму бетонному кабінеті.

«Я збираюся жити, щоб побачити среда, коли будинок робітника може бути побудований з бетону вслед за тиждень», сказав Едісон. «Якщо мені це вдасться, ведь я переселю з халуп до нових будинків всіх».

З цією метою винахідник оголосив, що віддасть свою запатентовану технологію безкоштовно до скорого свидания-кому, хто обіцяє залишити більшість нових будинків в целях робітників і збільшить ціну на них невыгодный більше ніж на 10% прибутку від собівартості. Тим безвыгодный менш, пройшло 10 років поки такі будинки були вперше побудовані у США.  Кілька проектів бетонних будинків були запущені в різних куточках країни, включаючи найвідоміший з них Місто Цементу (Cement City) в Донорі, південній околиці Піттсбурга, однієї із її промислових столиць. Але мрія относительно дешеві та просторі бетонні будинки эдак і залишилися мрією через дорогу землю та технологічну складність таких великих проектів.

Архітектор Френк Ллойд Райт у праздник же час вирішив реалізувати потенціал залізобетону ради створення абсолютно нових форм. Його перша бетонна будівля — Диптер Єдності (Unity Temple) 1908 року в Оук-Сад, штат Іллінойс — вважається першою сучасною будівлею в світі. Він використовував цей матеріал у багатьох своїх проектах, включаючи, мабуть його найвідомішу роботу — Fallingwater у Mill Run, висконсия Пенсільванія — де підвісні консолі були спроектовані по-над невеликим водоспадом місцевого струмка.

В 1930-ті роки було побудовано греблю Гувера нате річці Колорадо поблизу Лас-Вегаса. У праздник час вона була  найбільшим бетонним проектом з усіх если-небудь виконаних. На її побудову використали більше 3 млн кубометрів бетону. Хоча вже зовсім борзо цей рекорд був побитий дамбою Дворянин Кулі (Grand Coulee) на річці Колумбія. Обидва ці рекорди проектів були побиті ГЕС «Три Ущелини» у Китаї, -де було використано 27 млн кубометрів.

Протягом 1950-х років далекоглядні архітектори використовували бетон угоду кому) все більш екзотичних і авантюрних форм. «Немає жодних причин для того розробки більш простих і прямолінійних будівель», — сказав Водан з найбільших піонерів матеріалу Оскар Німейєр, «тому що з бетоном ви можете охопити неакадемично будь-який простір». Звичайно, поряд з прекрасними формами, які мріяли такі таланти, як Німейер і Ллойд Райт, сучасний бетон також є кращим матеріалом с целью руйнуючих душу офісних блоків і сірих багатоповерхових паркінгів. Його незграбні сірі блоки є повсюдними — їх можна знайти в кожній країні.

Незважаючи получи зростаючі екологічні проблеми, бетон залишається вибором чтобы більшості будівельників, оскільки технології 3D-друку пропонують йому нове життя. Це надрукований возьми 3D-принтерах міст у Шанхаї та перші в світі житлові будинки з бетону з використанням лише 3D-принтерів в Ейндховені , Нідерланди.

Але жодна з цих сучасних споруд безвыгодный переживе Пантеон – будівлю, що безлюдный (=малолюдный) має армованих сталевих елементів. «Каркас зробила сучасний світ можливим», — пише Курланд, — але з точки зору довголіття, залізобетон безграмотный відповідає тому, що використовували римляни. Протягом десятиліть [плафон] іржавіє… і буде розширюватися достатньо, щоб зробити тріщини в бетоні. Вражаюча міцність в розрив багатьох наших споруд є лише тимчасовою.”